На Святвечір слід бути вдома, щоб не поневірятися цілий рік

На Черкащині традиційно Святвечір та Різдво Христове відзначають у колі сім’ї. Обов’язкову ритуальну страву святкового столу – кутю – черкаські господині готують за місцевим рецептом. Щоправда, тепер уже урізноманітнюють смак, додаючи нові компоненти, йдеться у сюжеті “Радіо Свобода”.

Традиційно на Черкащині на Святвечір вносили до хати дідуха – сніп пшениці, який ставили на покуті. Під скатертину по чотирьох кутах столу розкладали часник, як оберіг від нечистої сили, а під столом притрушували сінцем і залишали щось залізне. Святу вечерю розпочинали із ритуальної страви – куті, яку у різних регіонах віддавна готують по-різному.

У Черкаській області прижився свій рецепт цієї страви. Як правило, її роблять зі спеціально підготовленої пшеничної або ж рисової крупи, додають туди мед, мак, горіхи і обов’язково – узвар. Нині ж господині доповнюють кутю новими інгредієнтами.

«Хоч на Черкащині заведено, що кутя має бути із маком, але ми готуємо цю страву без маку. У нас свій сімейний рецепт. Спочатку ми відварюємо пшеницю, тоді додаємо узвар. А тоді вже до цієї готової куті додаємо шоколад, горіхи, курагу. Родзинки можемо покласти, щоб було солодше і смачніше. А ще додаємо халву: що більше, то смачніше», – ділиться кулінарним секретом Ірина Колногуз із Шполи.

Християнські звичаї та народні вірування

У традиціях відзначення Різдва тісно переплелися народні вірування й християнські звичаї. Вважається, що на Святвечір стираються межі між поцейбічним і потойбічним, і душі померлих приходять, щоб разом із живими скоштувати кутю. Тому на Черкащині першу ложку куті й узвару ставлять на вікно. Перед вечерею продувають стільці (раніше лави), «щоб не задушити мертву душечку», а після їжі зі столу не прибирають, лише всі ложки після куті складають в одну миску.

Для черкащан Святвечір та загалом Різдво Христове – родинні свята. Здавна в регіоні день народження Святого дитяти зустрічають саме у колі сім’ї.

«Кажуть, що на Різдвяний вечір не можна бути не вдома, бо будеш цілий рік десь поневірятися по чужих кутках. Тому уся родина сходиться на Святу вечерю», – пояснює фольклорист Наталія Ярмоленко.

Завідувачка відділу фольклору Черкаського обласного центру народної творчості Наталія Сайченко у Святе надвечір’я встигає і хрещеника прийняти, і до рідні поїхати.

«От така справді вже традиція. Адже треба вшанувати і малого, і старого. Цією традицією я намагаюся показати доні, як воно має бути. Я беру велику тарілку, накладу усього смачненького – усе складаю у білу хустинку. Це теж традиція, обов’язково ще й усі кінці хустинки на чотири перев’яжу. І таку торбинку ми привозимо бабусі й дідусеві», – розповідає Наталія Сайченко.

Від колядників не можна зачиняти двері

Святвечір символізують і переодягнені гурти молоді або дітлахів, охочі поколядувати. З давніх-давен черкащани вірили, що від колядників не можна зачиняти двері. Навпаки, їх треба впускати до господи і щедро обдаровувати: чим щедріше обдаруєте, тим більше повернеться протягом року.

На Черкащині величальні обрядові пісні зимового циклу, колядки, передавалися від покоління до покоління. Вокальне тріо «Барви» популяризує автентичний фольклор Черкащини, зокрема і колядки на місцевий лад. Одна з таких, стародавня, – «А в Куцівці Церкву будують».

Дар’я Бунякіна, “Радіо Свобода”