Черкащанка спробувала місяць прожити на прожитковий мінімум: що з цього вийшло (експеримент)

Харчування, житло, одяг, лікування та інші потреби – усе це, на думку урядовців, пересічний українець має забезпечити на 1330 гривень в місяць. Чи можливо це, враховуючи нинішні немалі ціни, – перевірила на собі кореспондентка vikka.ua.

Згідно зі ст. 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2016 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (у розрахунку на місяць) з 1 січня цього року становить 1330 гривень.

Споживчий кошик українця зараз нараховує 296 товарів та послуг, які не переглядалися ще з 2000 року. Наразі у межах справи про перегляд вмісту споживчого кошика Кабмін готується затвердити нові набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг. Про це повідомив юрист, керівник проекту "Відкритий Суд" Станіслав Батрин. Проект вже спрямований до Кабінету міністрів на затвердження. Однак наразі маємо те, що маємо. На 1330 гривень, на думку урядовців, людина має забезпечити себе усім необхідним для достатнього рівня життя.

Чи дійсно це так? Заради експерименту протягом місяця кореспондент vikka.ua купувала товари, задекларовані у відповідному законодавстві як мінімальний споживчий кошик. Так, за продовольчі товари (хлібопродукти, молочні продукти, м’ясо, рибу, овочі, фрукти та додаткові продукти) з кишені треба викласти майже 1200 гривень.

На жаль, уряд пропонує українцям дотримуватися суворої дієти, бо, приміром, гречки й рису на одну людину в місяць передбачено лише по 200 г, макаронів – 300 г, хліба – 5 кг (а це 173 грами в день, приблизно 3 шматочки), яєць – 18 штук, а що найбільше дивує, то всього лише 200 г сала.

 Тож лише для задоволення гастрономічних потреб українцю потрібно витратити 1200 гривень. Щоб хоч якось заощадити гроші, журналістка скоротила свій "продуктовий кошик" до 891 гривні. Таким чином, 487 гривень залишається на оплату комунальних послуг, придбання непродовольчих товарів, проїзд на транспорті, забезпечення мобільного зв’язку та Інтернету, побутові послуги, одяг, взуття та дозвілля.

Зрозуміло, що на покриття зазначених витрат менш ніж 500гривень не вистачить. Непродовольчі товари першої необхідності (засоби гігієни, миючі засоби, ліки) у ході експерименту довелося скоротити до 95 гривень, замість 185. Цікаво, що в аптечці в людини, згідно з законодавством, повинні бути боле- та жарознижуючі (анальгін, аспірин), але не більше.

Черкащанка Олена Самойленко обурена цим фактом, адже більшість хвороб передбачає багато інших ліків.

"А як же противірусні, протиалергенні, протизапальні та інші препарати? Я вже не кажу про людей, які страждають гіпертонією, хворіють на діабет. Не думаю, що у владців аптечка складається лише з того ж парацетамолу та анальгіну", – каже черкащанка.

Щодо комунальних послуг (оплата житла, тепло- та водопостачання, водовідведення, електроенергія), то в середньому вони сягають 600 гривень. Зважаючи, що користування житлово-комунальними послугами суто особистий фактор (приміром, враховуючи наскільки періодично одна людина вмикає світло в кімнатах, заряджає мобільні пристрої й гріє електрочайник), ця сума може коливатися як в більшу, так і в меншу сторону. Хоча, із нинішніми підвищеннями тарифів на усі енергоносії, про меншу суму мова не йде. Так, у межах експерименту кореспондентка змогла оплатити за комунальні послуги лише 200 гривень.

Щодо транспорту, то міжміські та міжнародні поїздки міністерством не враховані. Законодавством передбачені лише приміські поїздки – до 40 км у місяць, чого працездатній особі не вистачить, враховуючи, що проїзд міським транспортом з дому на роботу та назад у середньому сягає 5 км на добу та коштує 3 гривні в один напрямок. Тож протягом місяця, враховуючи вихідні дні, журналістка "проїхала" 132 гривні. Заплатити за мобільний зв’язок доведеться 50 гривень, стільки ж мінімально – за Інтернет. Заощадивши й на цьому, з кишені експериментаторки пішло 60 гривень замість ста.

На жаль, побутові та культурні потреби нашій кореспондентці цього місяця довелося відкласти. Тим паче, що і законодавство їх прописує людям у незначній кількості. Так, на думку урядовців, одній людині достатньо користуватися послугами перукарні лише чотири рази на рік, хімчистки – один раз на рік. Формально мінімальний споживчий кошик повинен забезпечувати не тільки харчування, користування комунальними та побутовими послугами, а й достатню кількість сезонного одягу та необхідний соціальний і духовний розвиток особистості. Однак, на думку чиновників, українцю вистачить однієї пари зимового взуття на 5 років, по одному светру та спортивному костюму на 3 роки, 5 трусів на 2 роки тощо. Жінці пропонують купувати одну сукню на 3 роки, чоловікові ж достатньо 7 пар шкарпеток на рік та однієї краватки на 10 років. Тож і оновлення "гардеробу" відкладається ще на невизначений час.

Із дозвіллям людям теж доведеться максимально економити, адже відвідування кіно, театру, цирку, зоопарку та різноманітних культурних заходів можливе лише один раз на рік. Найдешевший варіант доступний студентам, які пред’явивши студентський квиток, можуть піти в кіно на перегляд фільму в середньому за 30 гривень.

Напруженість від постійних пошуків економних рішень позначається й на психологічному стані людини. У цьому переконана черкаський психолог, кандидат психологічних наук Інна Лук’янець.

"Існує така піраміда людських потреб Абрахама Маслоу. На перших сходинках цієї піраміди розташовані потреби, без яких людина не виживе – фізіологічні: сон, їжа, продовження роду. На другій сходинці – потреба в безпеці.

Вище вже йде любов, спілкування, самоактуалізація, духовність тощо. Так-от, потреба у безпеці, іншими словами "стабільність",у нашій країні порушена, оскільки людина перебуває в постійній тривозі і за сьогоднішній день, і за завтрашній. Вона всього боїться: захворіти, що щось станеться, що не стане роботи, що невчасно дадуть пенсію і так далі.

Тому, звичайно, у нашій країні людям дуже важко жити і тримати свою нервову систему у спокійному стані. Тільки тоді, коли буде сприятлива соціально-економічна ситуація в країні, можна буде говорити про психологічне здоров’я людей. Або треба змінювати філософію мислення, наприклад, на буддизм, коли для щастя достатньо усвідомлювати, що настав день, сонце світить, є шматок хліба, нічого не болить. Жити тут і тепер", – зазначає психолог.

Враховуючи нинішні ціни, сума експерименту склала майже 2 500 гривень у "чистому" вигляді, що майже вдвічі перевищує встановлений прожитковий мінімум.

Лише скоротивши споживчий кошик і потреби комунального й побутового характеру та забувши про дозвілля, кореспондентці  ледве вистачило на проживання, а скоріше – виживання.

Експеримент довів, що поточний розмір прожиткового мінімуму дозволяє худо-бідно забезпечувати себе їжею та предметами першої необхідності й оплачувати хоча б частково житлово-комунальні послуги, але про забезпечення людини повноцінними побутовими, духовними, культурними потреби навіть мріяти не варто.